Київський авангард. Леонід Грабовський
"Це було спонтанне неформальне об’єднання людей, які в інших місцях і в інших середовищах не почувалися затишно. Все було казенне, все було політичне, офіційне, а тут ми мали наш дім, наше середовище, наше життя. Ми трималися одне одного".
Святослав Крутиков
Святослав Крутиков, Леонід Грабовський, Віталій Годзяцький і Володимир Загорцев. 1960-ті рр.
Композитори розповідали, що все починалось з цікавості, бажання повторити досвід західних колег, опанувати нову та вже популярну в Європі додекафонну техніку, створювати та ділитись цим із друзями. На час заснування угрупування його учасникам було приблизно по 20 років, за перші роки навчання в консерваторії вони вже опанували традиційну класичну композиторську мову і тепер прагнули нового.
Валентин Сильвестров, Леонід Грабовський, Віталій Годзяцький, Ігор Блажков. Київ, 1966 рік.
Новим стала творчість Б. Бартока, І. Стравінського, композиторів Нововіденської школи, польський фестиваль “Варшавська весна”, гавайське «Радіо Гонолулу» і погляди їх вчителя та наставника Бориса Лятошинського. Так в одній із київських квартир, в помешканні батьків Валентина Сильвестрова, вечорами за кавою лунала абсолютно нова та нетипова на той час музика.
Київська консерваторія, 33 аудиторія (орієнтовно перша половина 60-х років). Заняття з фаху в класі Б. Лятошинського. Стоять Володимир Загорцев та Віктор Шевченко; сидять Микола Полоз і Борис Лятошинський.
Тоді ще ніхто не задумувався над популярністю, тим, як це сприйматимуть, молоді композитори не називали себе гучно “авангардом”. Валентин Сильвестров зазначає, що усе це було по-дитячому. Вони не задумувались над реакцією суспільства, а просто писали.
Валентин Сильвестров, Святослав Крутиков та Віталій Годзяцький
Творчі спроби молоді були досить вдалими, “Київський авангард” був справжнім прикладом європейського мистецтва в Україні. І саме в Україні, а не в Радянському союзі.
Чи був авангард справді авангардом? Звісно, ця музика відрізнялась від того, що писали попередники, в ній часто була надто складна композиторська мова, відсутня мелодія, застосовувались різні незвичні звуки, шуми, скрипи, нестандартне використання інструментів. Проте все це точніше міг би окреслити саме модерн, а не авангард, бо все ж навіть музика європейських колег була скоріше наслідком розвитку, ніж відривом від усіх традицій.
Авангардом в угрупуванні були люди, те нестандартне мислення, жага до нового, вперте бажання отримати нові знання.
До складу на початку 60-х входили: Ігор Блажков (диригент), Леонід Грабовський, Валентин Сильвестров, Віталій Годзяцький, Володимир Губа, Володимир Загорцев, Петро Соловкін, Віталій Пацера. Дещо пізніше до них долучились Іван Карабиць, Євген Станкович, Олег Кива, Святослав Крутиков.
Доля Київського авангарду, як і переважної частини шістдесятників, не була легкою. Затишні студентські вечори закінчились спробами заявити про себе. Після Празької весни 1968 року почалася гонитва за свідомою українською інтелігенцією. Проте, попри свою короткочасність, Київський авангард залишив за собою нові та цікаві музичні твори та композиторів, які продовжили творити кожен у своєму неповторному стилі. Покоління композиторів, музика яких змогла пройти крізь залізну завісу.
Леонід Грабовський
Музика Леоніда Грабовського є інтелектуальною та досить складною, композитор працює з алгоритмічною композицією.
Леонід Грабовський на “Київ Музик Фесті-2019”
Можливо, саме через це в час розквіту Київського авангарду про Грабовського згадували значно менше, ніж про Губу, Гвоздяцького та Сильвестрова. Проте, саме Грабовського вважали справжнім авангардистом, можливо власне через складність техніки написання.
Професор університету українських студій в Торонто Марко Роберт як тезу в одній зі своїх передач про українських митців теж представив Грабовського як авангардиста.
Леонід Грабовський. 1953 рік
Сам композитор авангардистом себе не вважає, а називає “поміркованим модерністом-центристом”. Ідеї використання математики вперше зустрів в книзі Ксенакіса, а ключами до розуміння стало поєднання музики, філософії та математики. Також поштовхом до роботи в такому стилі стало знайомство з музикою Мессіана та Прокоф’єва.
Леонід Грабовський на «Київ Музик Фесті». 2019 рік
Найбільше у творчому доробку Леоніда Грабовського фортепіанної музики, саме вона стала для композитора майданчиком для праці над новими техніками.
Оригінальною та цікавою є вокальна музика Леоніда Грабовського. Виконавський склад композитор визначає самостійно, відповідно до твору і без опори на класичні правила. яскравим прикладом такого поєднання виконавців є «Temnere Modern» 1991-го року.
За таким же принципом композитор обирає склад і для камерно-інструментальних творів. Важливою для Грабовського є колористичність музики, як і Борис Лятошинський, Грабовський мислить музичними пластами.
Як і більшість представників київського авангарду Грабовський звертався і до кіномузики.
Кіномистецтво в 1960-х інтенсивно розвивалось, музика до фільмів була не просто супроводом, а невіддільною складовою сюжету, інтелектуальною та модерною.
Найвідомішими фільмами, музику до яких писав Грабовський, стали: “Криниця для спраглих”1965-го, “Вечір На Івана Купала” 1968-го та “Острів вовчий” 1968-го.
Леонід Грабовський - один із найвизначніших українських композиторів ХХ-ХХІ століття. Один з тих, хто першим став на шлях нових поглядів та нових музичних поєднань. У 1990 році композитор переїздить до США, де продовжує писати музику, вивчати нові техніки та технології, співпрацює з ансамблем Continuum.
Ми не можемо називати учнів школи Лятошинського авангардистами за музичною мовою. Але можемо сміло стверджувати, що вони стало новим словом і новим початком в історії української музики.
Art for Life в Instagram www.instagram.com/artforlifeplatform/
Art for Life у Telegram t.me/artforlifeplatformtg
Корпоративні програми Art for Life для бізнесу arts4life.net/artforbussiness
Авторка матеріалу: Марія Сидорак
Марія Сидорак - музикознавиця, студентка Львівської національної музичної академії імені М. Лисенка, організаторка та кураторка концертів та культурних заходів.